До 140-річчя підприємства
Паровозне депо Довгинцеве (Кривий Ріг) казенної Катерининської залізниці розпочало експлуатаційну діяльність в травні 1884року. Депо в період 1884-1914 р. здійснювало перевезення вантажів та пасажирів по напрямках:
- Довгинцеве (Кривий Ріг) – Катеринослав (Дніпропетровськ);
- Довгинцеве –Олександрівськ (Запоріжжя);
- Довгинцеве –Миколаїв (через Херсон);
- Довгинцеве – Долинська.
Вантажний рух здійснювався паровозами серії 1-3-1 (нормальний вантажний паровоз 1882 р.), серіями Ов та Од паровозобудівного заводу Гартмана з Луганська, серіями Ч та Щ Коломенського паровозобудівного заводу. В пасажирському русі працювали паровози серії 2-2-1 (нормальний пасажирський паровоз 1880 р.) та серії Нв Брянського паровозобудівного заводу.
В складний період Першої світової війни, жовтневого перевороту 1917 р., Брестського миру та громадянської війни, в паровозне депо Довгинцеве надходили паровози майже всіх серій дореволюційного часу, а також союзницькі французькі паровози та, навіть, германські трофейні танк-паровози.
За Радянських часів перших п’ятирічок 1924-1934 р. вантажний рух здійснювався паровозами серії Ов. Паровози серії Э всіх модифікацій, які будувалися з 1912 по 1956 р.р. на п’яти вітчизняних паровозобудівних заводах та на заводах Швеції, Германії, Чехословакії та Угорщини (пам’ятник такому паровозу встановлений біля вокзалу станції Кривий Ріг-Головний) були основним типом вантажного паровозу депо Довгинцеве. Третина вантажних паровозів депо з 1932 р. – це серія СО 17 Луганського паровозобудівного заводу, які замінили застарілі серії Ов.
Пасажирський рух забезпечували паровози серії СУ Сормовського
паровозобудівного заводу.
В 1935 р. була електрифікована перша в Україні залізнична дільниця Довгинцеве ( Кривий Ріг-Головний) – Запоріжжя. Це дуже трагічна історія. Майже все керівництво Катеринославської залізниці разом з інженерами- електрифікаторами були репресовані і розстріляні, бо всі одночасно виявились “зрадниками-шпигунами” та ще й “контрреволюціонерами- троцькістами». Ця подія сталася через те, що І. В. Сталіну не сподобалася назва нашої залізниці під час докладу народного комісара шляхів сполучення Л.М. Кагановича “Про успіхи електрифікації Катеринославської залізниці”. Сталін приказав розібратися народному комісару внутрішніх справ Генріху Ягоді. Ягода «розібрався» швидко та з січня 1936 року залізниця змінила назву на Сталінську.
Експлуатація електровозів серії ВЛ19 (заводу «Динамо») на цій дільниці проходила до липня 1941 р. Перед німецькою окупацією, електровози, тягове обладнання та навіть контактну мережу евакуювали та налагодили їх роботу з грудня 1941 р. на дільниці Мурманськ – Кандалакша, частину електровозів серії ВЛ19 передали в депо Чусова на Урал.
Паровози локомотивного депо Довгинцеве з липня 1941 р. були об’єднані в колони особливого резерву №12, №23, №24 залізничних військ Радянського Союзу, машиністам паровозів присвоєні військові звання від техніка– молодшого лейтенанта до інженера–капітана, помічникам машиністів, відповідно – від молодшого сержанта до старшини, кочегарам – рядові та єфрейтори. Колони особливого резерву перевозили в прифронтових та фронтових зонах військові вантажі та санітарні потяги від Кривого Рогу до Сталінграда та у зворотному напрямку – від Сталінграда до Берліна до травня 1945 р. З травня по жовтень 1945 р. вели перевезення Радянських військ від Берліну до Владивостоку для забезпечення розгрому мілітаристичної Японії.
В період окупації Кривого Рогу німецькими військами, в період Другої світової війни, в депо Довгинцеве експлуатувались німецькі паровози серії BR52 й танк-паровози серії 099 німецькими залізничниками. Ці паровози були в роботі після звільнення, в якості трофею з 1944 по 1955 р. р. , при цьому, всі танк-паровози серії 099 були передані в промисловий транспорт Кривбасу.
В період відновлення, після Другої світової війни в 1945-1948 р. р., паровози серії Э всіх модифікацій, були основним типом вантажного паровозу депо Довгинцеве. В пасажирському русі працювали паровози серії СУ другої модифікації Сормовського паровозобудівного заводу.
Лише з 1949 р. повільно відновлюється електрифікована залізнична дільниця Довгинцеве-Запоріжжя, з квітня 1952 р. тут проводилася експлуатація електровозів серії ВЛ22 Новочеркаського електровозобудівного заводу.
Стрімка електрифікація основних напрямків Придніпровської залізниці починається з 1956 р. На заміну паровозам прийшли електровози серії ВЛ22М, у приміському русі з’являються електросекції серії СР3 Ризького електромотор-вагонного заводу. В пасажирському русі працювали електровози серії ЧС1 та ЧС3 škoda. На другорядних напрямках паровози замінюють тепловози серій ТЭ2, а згодом і ТЭ3 Харківського заводу ім. Малишева та Ворошиловградського заводу. В маневровій роботі з’являються тепловози серій ТЭМ1 Брянського машинобудівного заводу та ЧМЭ2 ČKD Praga.
В період з 1965-1975 р. р. в Криворізьке локомотивне депо на заміну електровозам серії ВЛ22М приходять електровози серії ВЛ8 Тбіліського електровозобудівного заводу, електровози серії ЧС1 та ЧС3 замінені на ЧС2 škoda: тепловози серій ТЭ2 замінені на 2ТЭ10Л Луганського заводу, тепловози серій ТЭМ1 та ЧМЕ2 змінили ЧМЭ3 ČKD Praga. В приміському русі електросекції серії СР3 з депо Кривий Ріг передаються в депо П’ятихатки. В 1987 р. Криворізьке локомотивне депо першим на залізницях України освоїло експлуатацію електровоза серії ЧС7 škoda. А в 1988 р. освоїло експлуатацію тепловозів 2ТЭ116, які згодом замінили ТЭ3 та 2ТЭ10Л.
На момент до повномасштабного вторгнення росії в Україну локомотивне депо Кривий Ріг здійснювало перевезення вантажів та пасажирів по напрямках:
- Кривий Ріг–Покровськ, Донецької залізниці (через Нижньодніпровськ Вузол);
- Кривий Ріг–Мелітополь;
- Запоріжжя–Синельниково;
- Кривий Ріг–Тимкове, Одеської залізниці;
- Кривий Ріг–П’ятихатки Стикова;
- П’ятихатки–Дніпро;
- Апостолове–Дніпро Південний;
- Інгулець–Мусіївка;
- Мусіївка– Савро–Терни;
- вузол Кривбасу.
Вантажна робота виконалась електровозами серій ВЛ8М, ВЛ11М/5, ВЛ11М/6, тепловозами серії 2ТЭ116 та ТЕ33АС, маневрові роботи виконались тепловозами серії ЧМЭ3. В пасажирському русі працювали електровози серії ЧС 2 ТА ЧС7 та тепловози серії ТЕП70.
Локомотивне депо Кривий Ріг виконувало поточний ремонт «ПР» і технічне обслуговування «ТО» електровозів і тепловозів власної приписки, а також депо П’ятихатки, Синельникове, Мелітополь.
До складу локомотивного депо Кривий Ріг ТЧ2 входять тепловозне оборотне депо Апостолове та електровозне оборотне депо Нікополь.
Після 22 лютого 2023 року все докорінно змінилося. Найбільш сучасні локомотиви та цінності депо були евакуйовані. Багато працівників пішли захищати нашу Батьківщину від російських агресорів. З перших часів війни локомотивні бригади перевозять всі необхідні вантажі, працюють як в евакуаційних санітарних та медичних поїздах, так і в регулярному пасажирському та приміському русі. Постраждали від обстрілів та бомбардувань тепловозне оборотне депо Апостолове та електровозне оборотне депо Нікополь.
Про героїчний контингент депо і його досягнення, про династії локомотивників слід написати окремо.
І вдень, і вночі локомотивне депо Кривий Ріг ТЧ 2 продовжує працювати заради перемоги України. Депо, як і всій нашій країні, потрібні кваліфіковані спеціалісти, тому, шановні студенти, не гайте часу та можливостей, добре і наполегливо вивчайте і засвоюйте залізничні науки!