В ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, щомісяця, щодня, ми згадуємо тих, хто колись виходив із нашого коледжу з дипломом у руках, з великими планами, з вірою у власні сили й у майбутнє. Ви почали свій шлях дорослого життя, будували мрії, шукали себе у світі. Ви вже були нашою гордістю – талановитими, працьовитими, добрими, світлими.

І коли прийшов час, Ви стали для нас гордістю іншого масштабу – Ви стали захисниками. Ви стали щитом, за яким ми сьогодні живемо, працюємо, навчаємо нові покоління.

Ви віддали найдорожче – своє життя – за нашу свободу, за можливість України бути Україною.

Для нас Ви не просто імена у списках, не просто дати. Ви – частина нашої душі, частина історії нашого коледжу. Ваші усмішки й голоси досі звучать у стінах, якими Ви колись ходили. Ми пам’ятаємо вас молодими, сильними, мрійливими.

І сьогодні, коли ми згадуємо Вас, серце стискається від болю, але водночас наповнюється гордістю. Бо мало хто здатен на такий вчинок. На таку мужність. На таку любов до свого народу.

Ваш подвиг – це оберіг для майбутніх поколінь. Це нагадування, що свобода не падає з неба, що вона виборюється серцями найкращих.

Ми зобов’язані жити так, щоб бути достойними вашої жертви: чесно, гідно, з повагою до життя, до країни, одне до одного.

Дякуємо Вам, світлі наші випускники.

Дякуємо за вашу відвагу, за вашу честь, за вашу незламність.

За мир, який Ви тримали на своїх плечах.

За Україну, яку Ви любили до кінця.

Ми збережемо вашу пам’ять назавжди.

Вона житиме в наших серцях, у пам’яті студентів, у кожній добрій справі, зробленій у вашому ім’я.

Вічна слава. Вічна шана. Вічна світла пам’ять нашим героям-випускникам.